62-річна Людмила Малиш із Полтавщини їхала в Київ у надії найменш травматичним способом – через міні-розріз між ребрами – дістати тромб із серця.
А виявилося, що їй потрібна була набагато складніша операція на серці: лікарі ще й видалили аневризму, яка утворилася після тяжкого інфаркту, та зробили #коронарне_шунтування. І все – через один невеликий міжреберний розріз у кілька сантиметрів. #Мініінвазивна_кардіохірургія знову продемонструвала свої широкі можливості.
«Про тромб у серці я дізналася випадково на узд в санаторії»
Рік тому в жовтні Людмила Іванівна перенесла на ногах #інфаркт. «Я навіть здогадалася, що то був інфаркт. Два дні щось трохи поболіло в області серця та терпла ліва рука, але не було аж настільки погано, щоб звертатися в лікарню. Я навіть на роботу ходила. А за якийсь час усе-таки стало настільки погано, що я подзвонила лікарці. Вона сказала, щоб я не відкладала і йшла до неї. Зробили кардіограму і зразу направили в обласну лікарню в кардіологічне відділення, бо побачили, що був інфаркт. Підлікувалася, але після інфаркту в лівому шлуночку утворилася аневризма. Та якихось особливих проблем із серцем я не відчувала, болю не було. У липні вже цього року поїхала в санаторій в Миргород, зробили узд серця, а там – #тромб. І потрібна операція на серці», – розповідає жінка.
«Порадили їхати в Київ, де вже розвивається мініінвазивна кардіохірургія»
Про те, що в Україні вже є мініінвазивна кардіохірургія, Людмила Іванівна дізналася від знайомої, яка працює кардіологом у Львові. Це якраз вона порадила жінці проконсультуватися у кардіохірурга Олександра Бабляка, керівника Центру кардіохірургії «Добробут». «Подруга сказала, що Олександр Дмитрович точно зможе дістати мій тромб, зробивши операцію без розрізу грудини, через невеликий розріз між ребрами, оскільки його команда розвиває в Україні саме напрямок мініінвазивної кардіохірургії. А коли я почитала в інтернеті про мініінвазивні операції на серці, зрозуміла, що хочу оперуватися тільки так, бо на звичайне втручання з великим розрізом грудної кістки не наважуся», – згадує Людмила Малиш.
Але коронарографія, дослідження судин серця, на яке жінку направили лікарі клініки під час підготовки до операції, показала, що пацієнтці треба не тільки видаляти тромб та аневризму, а й робити коронарне шунтування, оскільки судини в поганому стані, клітини серця страждають від дефіциту кисню і високий ризик другого інфаркту.
«Ми додали до нашого списку мініінвазивних операцій на серці ще одну»
Людмила Іванівна дуже переживала, що в такому випадку лікарі не зможуть обійтися малим розрізом між ребрами, і таки будуть розрізати грудину. «Але в нас усе вийшло, і ще одна складна багатокомпонента операція на серці – а було видалення аневризми, видалення тромбу і багатосудинне коронарне шунтування – зроблена мініінвазивно, – розповідає кардіохірург Олександр Бабляк. – Це ще один важливий крок на шляху розвитку та вдосконалення нашої методики мініінвазивного багатосудинного коронарного шунтування».
До речі, віднедавна кардіохірурги клініки почали застосовувати у своїй роботі м'язозберігаючу торакотомію. Тобто щоб отримати доступ до серця через міжреберний розріз, грудні м’язи пацієнта вже не розрізають, а розділяють по волокнах. У результаті люди ще швидше відновлюються фізично, і це видно з того об’єму рухів, які вони без зусиль виконують уже на третій–п’ятий день після операції (наприклад, легко і без болю піднімають руки і заводять за голову, повертають тулуб). Часто пацієнти після набагато легших втручань на інших органах не спроможні зробити те, що під силу пацієнтам, у яких була мініінвазивна операція на серці, зокрема мініінвазивне багатосудинне коронарне шунтування.
Настроєність пацієнта на швидке одужання та оптимізм – половина успіху
Коли Олександр Бабляк розповідає колегам в Україні та за кордоном про переваги, які має мініінвазивна кардіохірургія, зокрема мініінвазивне багатосудинне коронарне шунтування, одним із пунктів обов’язково є психологічний стан пацієнтів. Якщо людина знає, що після операції її не чекатимуть страждання, що з другого дня вона почне активно рухатися і матиме мінімум обмежень, що на четвертий чи п’ятий день уже поїде додому, вона зовсім інакше сприймає кардіохірургічне втручання, психологічно готова раніше вставати, раніше починати ходити, швидше повертатися до активного життя. А це помітно пришвидшує реабілітацію.
Людмила Малиш каже, що на своєму прикладі може підтвердити висновки лікарів: усвідомлення того, що все буде відносно швидко і з мінімумом болю та дискомфорту допомогло їй настроїтися на операцію. «А ще дуже допомогло чуйне ставлення медиків. То була така велика моральна підтримка для мене! Думаю, для одужання пацієнтів увага і людяність лікарів і медсестер має таке ж важливе значення, як і їхній професіоналізм» – говорить жінка.
