Фінансування науки в медицині - важлива справа. Хоча б тому, що є слово "фінансування", а це - наші з вами податки. Тому, коли задають питання: "Чи має бути місце для науки в реформі медицини?", напрошується питання: "Що ми називаємо наукою?" і "Яка наука повинна фінансуватися?"
Викладаю покроково:
Медицина та наука в медицині не мають кордонів. Іншими словами, наші досягнення в медицині чи наукові розробки повинні бути цікавими світу, адже немає «українських» хвороб чи «швейцарських». Люди хворіють однаково, рекомендації з лікування різних захворювань є спільними для всіх країн, отже і наука в медицині повинна відповідати однаковим критеріям якості, загальноприйнятим у світі.
Наукове досягнення чи відкриття за важливістю оцінюється тим, наскільки воно є цікавим для медичної спільноти світу. Кількісно виміряти це можна, якщо порахувати як часто інші автори згадують це відкриття у своїх публікаціях, адже кожна наукова робота базується на попередньому досвіді, пропонує свої результати і відкриває шлях у майбутнє. Тому, важливі відкриття з попереднього досвіду згадуються частіше, а неважливі - рідше або зовсім не згадуються. Так, здебільшого працює оцінка значимості наукових розробок.
Щоб наукова медична спільнота знала про твої розробки потрібно публікуватися. "Публікуйся або помри", якщо коротко. Але, не всі журнали є однаковими за значимістю. Рейтинг журналів, подібно до окремих публікацій авторів, визначається індексом цитованості, який має назву "impact factor". Таким чином, журнали зацікавлені публікувати лише найкращі наукові розробки, які будуть цитуватися іншими авторами в подальшому, що буде збільшувати рейтинг журналу. Таким чином, цінні наукові розробки хочеться публікувати в найвідоміших журналах, оскільки більше авторів дізнаються про твої розробки чи досягнення та більше шансів, що їх згадають у своїх роботах інші науковці. І для журналу буде користь.
Отже, проста формула, яка напрошується з цих тез, є наступною: Наукова розробка є важливою, якщо вона є оформлена в результат (публікацію), є визнаною в світі (публікація в рейтинговому світовому журналі), є корисною (інші автори згадують це дослідження у своїх роботах).
Де тут фінансування? Читайте далі -
Переважна більшість наукових публікацій не мають додаткового фінансування чи підтримки. Виконуються вони клініцистами, практикуючими лікарями, які вважають за честь мати ім'я дослідника, який є не тільки практикуючим лікарем, але і визнаним в медичній спільноті науковцем. Якщо тема потребує особливих затрат, дослідники подаються на "гранти", як додаткове фінансування для проведення дослідження. Наприклад, з 30 оригінальних статей останнього номеру Європейського журналу кардіо-торакальної хірургії, 7 досліджень мали додаткове фінансування, а 23 - виконувалися звичними ресурсами без додаткових затрат на зарплату чи матеріали. Тобто, в кардіохірургії близько 75% наукових досліджень не мали окремого фінансування і це не стало перешкодою для отримання важливих результатів, які опублікувалися в рейтинговому журналі. Напрошується висновок, що фінансування є далеко не основним фактором, який визначає розвиток науки.
Станом на сьогодні, можу сказати, що, зокрема, українські науковці представлені в цих журналах дуже слабо, що і відображає об'єктивний стан наукових розробок вітчизняної медицини. Наприклад, за останні 15 років не буде і 5 статей з України у вищезгаданному журналі. Публікуватися тяжко. Окрім важливих наукових результатів, які досягаються автором в ході особистої практики, потрібно належним чином їх оформити та довести їхню значимість для медичної спільноти та незалежних рецензентів, які є експертами за твоїм напрямком. Це непросто, але можливо, знаю з особистого досвіду.
Так що таке "фінансування науки" в наших реаліях? Розказую. Фінансування йде на виконання наукових тем. Наукова тема - це двохрічний або трьохрічний проект, який ставить за мету розробити методи чи протоколи діагностики чи лікування якоїсь клінічної проблеми. Є науковий інститут або центр. Фінансування науки означає, що виділені кошти на наукову тему підуть на зарплату працівникам, закупівлю обладнання, закупівлю розхідників і т.д. Результатами наукової роботи є публікації, методички, протоколи, інформаційні листи і т.д. Чи будуть отримані результати цікавими для медичної спільноти світу та чи будуть цитуватися отримані результати в інших дослідженнях, на даний час не оцінюється. Фактично, нічого страшного, якщо результати наукової теми так і залишаться стосом паперу і не будуть цікаві нікому за межами інституції, тим більше, за межами держави.
Повертаємося до основного питання: "Чи зміниться ситуація, якщо на "науку" виділити більше чи менше коштів?" Ми повинні розуміти, що "більше" - не буде означати появу наукових відкриттів, оскільки в механізмах фінансування немає мотивації за відкриття чи світові результати. А "менше" - буде означати зменшення фінансування медичних установ, і відповідно - зарплат лікарів, які і так не доотримують фінансів.
Тому, рішення питання не в тому, скільки коштів виділити на "науку", а у тому, щоб змінити принципи фінансування науки в Україні. Одним з кроків повинно розділення коштів на фінансування зарплат працівникам державних установ та коштів на фінансування українських медичних розробок, які в Україні точно будуть!
