Протезування аортального клапана традиційно виконується через серединну стернотомію. Альтернатива даному доступу широко обговорюється і має право на життя.
Основний аспект, який завжди фігурує в дискусії відносно мінідоступів в кардіохірургії - це косметика. Ми розуміємо, що зменшений розріз дає певні косметичні переваги для пацієнта і це очевидно, однак чи все так просто?
Дослідження опубліковане в далекому 2009 році показує переваги даного доступу :
- Зменшення перебування в палаті інтенсивної терапії,
- Зменшення перебування в лікарні,
- Зменшення втрати крові,
- Рання екстубація.
Але дослідження останніх років демонструють, ще більш вагомі аргументи на користь мінідоступу:
1- Даний доступ має переваги у пацієнтів з надмірною вагою тіла,
2 - Пацієнти високого ризику (старші 80 років) ,
3 - Але найголовніше те, що міні доступ має переваги в віддаленому періоді після операції.
Дослідження показують виживаність пацієнтів після оперативного втручання в порівнянні з повною стернотомією.
Наприкінці хотілось навести певні твердження, які панують в "традиційних колах" кардіохірургії
- " Літературні данні говорять, що міні доступ до аортального клапана лише такий же добрий, як і повна стернотомія
- "Міні доступ не поступається серединній стернотомії"
- " Операція з міні доступу більш небезпечна та складна для пацієнта..."
- " Нащо заморочуватись - зробим класично...".
Але “кардіохірургам - поціновувачам традицій” певним чином потрібно відповісти і на такі питання:
- Чому потрібно робити розширення доступу?
- Чому потрібно збільшувати крововтрату?
- Навіщо збільшувати травматичність, та як наслідок дискомфорт пацієнта?
- Чи потрібно збільшувати термін перебування пацієнта в лікарні?
