Відповідь на таке просте питання, навіть для фахівців, не є простою та однозначною. Все залежить від багатьох факторів (і далеко не в останню чергу від самого пацієнта!). Неповний перелік основних факторів виглядає приблизно так: рівень гемоглобіну пацієнта об’єм крові (залежить від антропометричних та інших даних) тип і складність вади, яка підлягає корекції досвід кардіологічної та кардіохірургічної команди рівень технічного оснащення відділення На перший погляд сам пацієнт може вплинути лише на перший фактор, але це не зовсім так. Складність вади (особливо набутої) може значно погіршуватись з плином часу. Ось чому варто проводити ранню діагностику та вчасно звертатись по допомогу. Пацієнти з декомпенсованими вадами потребують вищого рівня гемоглобіну, щоб компенсувати прояви серцевої недостатності. Тобто «резерви» доставки кисню до клітин значно вичерпані і в разі потреби їх доводиться компенсувати донорськими еритроцитами. Але ж не забуваємо про перший пункт ! Рівень гемоглобіну в організмі не є сталою величиною. В разі недостатнього рівня гемоглобіну він може бути відкорегований за 1-2 місяці до операції фармакологічно. Сучасні комплексні препарати заліза (Сорбіфер, Тотема та ін.) окрім власне заліза містять більшість компонентів для його швидкого засвоєння. Ніякі яблука тут не допоможуть. Але цифри можуть ввести в оману: рівень гемоглобіну 100-120 г/л у багатьох пацієнтів, навіть кардіологами, помилково оцінюється як задовільний. “Фокус” полягає в тому, що значна кількість наших пацієнтів отримують сечогінні препарати. Ці препарати опосередковано допомагають серцю зменшуючи об’єм крові, яку серце мусить перекачувати. Тобто кров «згущується» і ми бачимо хибнозавищений рівень гемоглобіну (особливо в периферичній крові «з пальця»). Під час оперативного втручання коли доводиться компенсувати заборгованість по рідкій частині крові – рівень гемоглобіну значно знижується. В таких ситуаціях доводиться переливати донорську кров. На другий пункт впливає і зріст, і маса тіла, і стать, і ожиріння, і багато інших факторів. Тобто більш-менш сталі показники. Третій пункт неоднозначний. Не має прямої залежності між складністю вади та необхідністю застосування донорської крові. Деякі важкі вади супроводжуються значним збільшенням об’єму циркулюючої крові без зменшення рівня гемоглобіну, що дає операційній бригаді «запас» по гемоглобіну достатній для виконання навіть дуже складних втручань. Окремою когортою вирізняються повторні оперативні втручання, які завжди входять в «групу ризику» по переливанням донорської крові, через свою непередбачуваність та ін. На необхідність переливань крові значно впливають супутні захворювання (крові, печінки, сполучної тканини та ін.) а також прийом антикоагулянтів (кроворозріджуючих препаратів). Банальна таблетка аспірину або прийом плавіксу перед операцією може збільшити крововтрату на літри! Четвертий пункт : досвід команди фахівців це один з основних факторів, що забезпечують успішність «безкровних» втручань. Фахівці однозначно попередять про вищевказані особливості та оцінять усі фактори. Що порадити пацієнту, який бажає уникнути переливання компонентів донорської крові під час корекції вади серця? До кого звернутись? Звісно, найбільший досвід таких втручань мають фахівці з досвідом роботи у великих профільних установах. Особливо з поєднанням дорослої та дитячої кардіохірургії (у дітей такі операції значно складніше проводити без крові). Та потрібно усвідомлювати, що такі операції, як правило, вимагають більш ретельного та тривалого виконання. Тобто не виконуються «на потоці» у великих інститутах де є черга пацієнтів на операцію. Ще краще якщо установи багатопрофільні: фахівці мають досвід в суміжних галузях медицини. Критичним є досвід таких операцій у кардіоанестезіолога та перфузіолога (фахівця зі штучного кровообігу). Окрім специфічних методик: депонування крові, гемодилюції, гіпотермії, реінфузії, міні контурів штучного кровообігу та ін., вирішальним може бути навіть зменшення забору крові для аналізів! Тобто абсолютно злагоджена робота всіх фахівців: від лаборанта до хірурга. Звісно, технічна сторона виходить на одне з провідних місць в таких операціях і вони часто можуть бути дещо дорожчими. Тому пятий пункт теж посідає не останнє місце. Ми навмисно розглянули застосування лише донорських еритроцитів (а в крові є ще інші формені елементи і плазма) і не акцентуємо увагу на технічному оснащенні, так як це збільшить розмір статті в рази. Сподіваємось ми допомогли Вам у розумінні такого важливого питання. В будь-якому разі вибір завжди за Вами. Бажаємо міцного здоровя. Команда фахівців.

Відповідає перфузіолог (фахівець зі штучного кровообігу). В сучасній кардіохірургії більшість операцій проводяться на зупиненому серці. По перше, по-іншому це технічно неможливо або складно. По друге, операція всередині серця без його зупинки схожа на ремонт заведеного двигуна автомобіля. Отже потрібен безпечний метод зупинки та відновлення роботи серця. Таких методів є декілька. Перший і найпростіший - це штучна (наведена) електрична фібриляція шлуночків. На жаль, штучна фібриляція підходить лише для обмеженої кількості короткотривалих втручань, не забезпечує повноцінної зупинки роботи серця (серце продовжує працювати в іншому режимі) та, як правило, потребує наступної електричної дефібриляції. Другий метод- це прокачування розчину холодової кристалоїдної (сольової) кардіоплегії в коронарні артерії, що живлять серце. Він дозволяє швидко, повністю та надовго (до 2 год) зупинити серце. Але і тут є недоліки: жодна кристалоїдна кардіоплегія не переносить кисень в доступній формі, практично не має поживних речовин. Фактично це консервант, що дозволяє безпечно «пережити» відсутність кровопостачання серця, під час основного етапу операції. При ідеальній картині він дозволяє зберегти стан серця наприкінці операції аналогічний вихідному. А якщо стан серця був, м’яко кажучи, «не дуже»?, а якщо потрібен період зупинки серцевої діяльності триваліший за 2 год?, а чи можна покращити стан серця в цей період??? Виявляється можна! Отже, третій метод – прокачування розчину кров’яної кардіоплегії в коронарні артерії. Не може бути нічого кращого для серця, ніж своя рідна кров. Фактично, це кров пацієнта, до якої додається певна кількість фармакологічних речовин, що зупиняють роботу серця. Такий розчин може бути як холодовим, так і тепловим, не має обмежень по кількості прокачувань, дозволяє значно довше і безпечніше оперувати на зупиненому серці. Окрім того, це єдиний метод, що дозволяє оперувати виснажене вадою серце і при цьому, наприкінці операції, мати стан тканин серця краще за вихідний. Коли серце зупинене, воно фактично не виконує ніяку роботу, при цьому продовжує отримувати кисень і поживні речовини. Завдяки цьому, при повторних прокачуваннях, є можливість підготувати серце до самостійної роботи після корекції вади: компенсуються метаболічні «заборгованості», які мали місце до операції, серце зігрівається та проходить його електрична стабілізація, видаляється все повітря яке могло потрапити в коронарне русло під час операції. Тому ми в більшості випадків працюємо саме за методом кров’яної кардіоплегії . Після такого захисту серця, як правило, спостерігається спонтанне (самостійне) відновлення його ритму та мінімізуються явища серцевої слабкості, що мають місце перед операцією. Звісно, факторів які впливають на вибір методу зупинки серця набагато більше і остаточне рішення визначає оперуючий хірург.