Для чого хірургу або кардіологу чергувати в реанімації? або Для чого анестезіологу володіти ехокардіографією? Чому анестезіолог-реаніматолог повинен бути з бронхоскопом на “ти”? Чому догляд за хірургічними ранами, чи плевральні пункції, чи ультразвуковий скринінг, - повинні бути в компетенції всіх медиків, в тому числі і медичних сестер? і т.д. і ще багато “чому?” і “чого?” - питання, з якими стикаються випускники медичних вузів, які розпочинають інтернатуру за кращими західними зразками.
Кардіохірургія в сучасному вигляді розвивається вже більше 60 років. За час становлення кардіохірургії летальність зменшилася з 20-30% до 2-3%. Для зменшення летальності з 2-3% до 0,2-0,3%, тобто в 10 раз, медицина запозичає досвід авіаіндустрії, як не дивно.
Яка частота авіакатастроф? Шанси на те, що не долетите? 1 проти 5-6 міліонів пасажирів. Тобто, у кожного з нас, хто сідає в літак, є один шанс не долетіти на декілька мільйонів польотів. По факту, ми залізаємо з залізну штуку, в якій куча електроніки, немає парашутів і декілька людей, від яких залежить наше життя. Ми ж знаємо, що авіаперельоти не завжди були такими безпечними, як сьогодні. Також, існує статистика по авіакомпаніям і літакам. В деякі з яких я, наприклад, не сяду. Але, головне, це те, що технології зменшення ризику, “6 сигма”, “TQM”, “швейцарський сир” та інші, працюють. Працюють настільки добре, що фактор людського чинника, типу “забув”, “не подумав”, “не перевірив”, зведений до нуля.
В медицині, це також є. Наприклад, небезпечні медикаменти ніколи не будуть знаходитися під рукою у персоналу, щоб не переплутати їх з чимось іншим. Або, ризики при переливанні крові вже зведені до мінімуму, але заходи безпеки продовжують вдосконалюватися далі, в тому числі - і обстеження донорів.
А що робити з “людським фактором”. Усунути його неможливо. Не дай Бог, нас будуть лікувати роботи та машини.
Тому, по-перше, до польотів не допустять стажера без нагляду, тас само до операцій на серці не допустять неука. Але цього мало, тому існує система процесу подвійного і потрійного контролю і для сформованих спеціалістів. Errare humanum est, тому, якщо мої дії, як хірурга контролюють ще пару людей, від сестри до анестезіолога, а результат операції - кардіолог, шанси на ідеальний результат є максимальними. Так само, з анестезіологією і перфузіологією. Інтерн хірург повинен знати що таке газ севоран, і яка його дія на серце і судини, і т.д.
Більш того, у вузьких спеціалізаціях функцію контролю беруть на себе суміжні спеціальності. Наприклад, кардіохірург настільки добре розуміє лікувальний процес в цілому, що у випадку нестандартних ситуацій перебирає в голові не тільки свої варіанти, але і можливі фактори з позиції перфузіолога, анестезіолога, кардіолога і т.д. Це, так званий, “кросфункціонал” у дії. Команда працює ефективно, якщо кожен її член розуміє роботу свого колеги. Підхід, типу “не моя справа” або “я все зробив правильно, це хтось інший напартачив” не працює в складних компетенціях. Причому, ця культура відносин культивується за час інтернатури. Саме тому, третина часу інтернатури кардіохірурга повинна проходити в кардіореанімації, а третина часу - в кардіології. Кардіоанестезіолог- інтенсивіст повинен володіти і ехокардіографією, і бронхоскопією, і простими хірургічними маніпуляціями. Кожен медик команди, включно з медичними сестрами повинен володіти базовими лікувальними методиками чи ультразвуковим скринінгом.
На відео - можливості мініінвазивної кардіохірургії. Але, не тільки. Пухлина серця пройшла би непоміченою за всіма протоколами стандартного підходу. Ультразвукове дослідження в руках анестезіолога, що є його кросфункціональним внеском в командну роботу, дозволило виявити і усунути проблему.
Так виглядає базовий кросфункціонал в медицині високих компетенцій. І цього ми навчаємо з першого дня після універу. В медицині майбутнього немає місця для “спеціаліста тільки по клапанах серця”, або “спеціаліста тільки по коронарним артеріям”, або “спеціаліста з розшифровки ЕКГ”. Звучить смішно, але такі ляпи-нонсесни радянської медицини були абсолютною реальністю ще зовсім недавно.
